Шокова терапія

(18.12.1870—14.11.1916)народився в Бірмі, в родині офіцера колоніальної поліції, але дитинство провів в Англії, де його вихованням займалися бабуся і дві тітки. Навчався в Ексмутському коледжі та Бедфордській граматичній школі. В юності разом із батьком багато подорожував Європою. Згодом Гектор збирався піти стопами батька, але погане здоров’я не дозволило йому стати чиновником колоніальної адміністрації.

На початку 20 століття Манро стає журналістом, а потім і письменником. Відомість у літературних колах і надзвичайну популярність у англійських читачів йому принесли збірники іронічних, психологічно точних, пройнятих специфічним гумором оповідань — «Хроніки Кловіса» (1911) і «Звірі та суперзвірі» (1914), а також два романи «Нестерпний Бассінгтон» (1912) і «Коли прийшов Вільям» (1913).

Із початком Першої світової війни письменник, хоч і був старшим за призовний вік, вступив добровольцем-рядовим до британської армії. У 1916 році, в одній із останніх атак битви на Соммі, Гектор Х’ю Манро був застрелений німецьким снайпером. За спогадами бойового товариша, його останніми словами були: «Та загаси ж ти цю бісову цигарку!»

Оповідання Сакі широко видаються і в наші дні, їх перекладено двома десятками мов. Деякі з них — зокрема, «Средні Ваштар», — досить успішно екранізовані. Короткометражний фільм за цим оповіданням, що створив знаменитий британський режисер Ендрю Біркін, удостоєно цілого ряду престижних премій.